На http://www.stihi.ru/2017/07/24/6320
А я живу – одним тобою,
Оплетена в волшебный кокон!
Зашифровали тайным кодом,
Его считать ли ворожбою?
А без тебя – не сердце – айсберг,
Душа мертва, и в пекле тело…
Мою печаль поднявши на смех,
Всё черти спорят оголтело:
Смолы другим нальёт погуще,
Сама ли в ней она утонет…
Мне ж без тебя – погрязнуть лучше…
Нуждаюсь я уже в Хароне…
Ведь было «прежде», где любила
До исступленья в наши ночи,
Любовь «теперь» не притупилась,
Безумство пусть ещё щекочет!
Годами шло кино немое…
Любили в нём, что оставалось
Во мне: заботу, мир покоя…
Но гордость-шило помешало.
Ведь ты властитель мой, опора!
И остальное всё - впустую:
Осколки битого фарфора…
Мгновенья те пропали втуне…
Есть «от» и «до», пустая жажда,
А тело проклято… О, Боже...
Твой поцелуй я помню каждый,
Твой запах, голос… Душу гложет…
Сама травлю себя, чтоб снова
Вкусить безумного глоточка
той страсти, дрожи, пыл любовный...
Я гибну… гибну, милый… точка.
26.07.2017
*********************************
Гину...
А я жива - з одним тобою,
Мов закодована навічно!
І шифр таємний і магічний
Чи називати ворожбою?
Без тебе серце – скеля з льоду,
Душа вже мертва, тіло – в пеклі…
Чортам дивитись – насолода,
Бо суперечки йдуть запеклі:
А чи смоли наносить іншим,
А чи сама у ній потоне…
Мені ж і в ній без тебе – ліпше…
І зачекався вже Хароне…
Було «учора», де кохала
До божевілля наші ночі,
І є «сьогодні» де кохаю,
Нехай безтямість ще лоскоче!
Німе кіно знімалось роки
У нім любили, що лишилось
Від мене: тінь, турботу, спокій…
Усе псувало гордість-шило,
Бо ти – господар, мій обранець,
Все інше зайве і нікчемне:
Якісь уламки порцеляни…
І витрачався час даремно…
Є «від» і «до», і я – порожня,
А тіло прокляте… О, пам’ять:
Твої вуста і дотик кожен,
І запах, й голос… Дрова палять…
Сама підкину, щоб відчути
Ту пристрасть, збудження і слабкість,
Теж пульсування призабуте…
Без тебе гину….гину… крапка.
(11.07.17)
Картинки из интернета