Змарнів квітник, пустішає подвір'я,
шепоче тихо вітер :"Охолонь..."
І пада сіре журавлине пір'я
як дар небесний до моїх долонь.
Душа летить услід за гострим клином
туди, де бачать сніг лиш у кіно,
і так болить, неначе я повинна
у тім, що неживе уже давно.
Я кличу журавлів на допомогу,
благаю підхопить мене... дарма...
І залишається лише молитись Богу,
щоб вічний спокій принесла зима.
2013/09/08