Та подія, нами не забута,
Хоча літ минуло вже п’ятсот,
Як у християнстві Мартін Лютер,
Корінний зробив переворот.
Бо багато в чому відступила,
Церква від ПисАння на той час,
Папство грошолюбством погрішило,
Бувши «непогрішним» водночас.
В світі нехтувалось Слово Боже,
І були насамперед глухі,
Ті до нього, хто хотів за гроші,
Відпускати людям їх гріхи.
Папство викривали і раніше,
У вогні за це Ян Гус палав,
Воно встояло, але найбільший,
Напад на відступників чекав.
Саме Лютер тезами своїми,
Нищівний удар йому завдав,
Роль тієї Церкви у спасінні,
Також, під великий сумнів брав.
Лютеру вдалося врятуватись,
І з’явилась згодом течіЯ,
Протестантською, що стала зватись,
І до неї ось належу я.
Бо вважаю, що із богослов’я,
Котре наставляє нас і вчить,
Саме протестантське у основі,
Ближче всіх до Біблії стоїть.
І тому прийняв я без вагання,
П’ять його положень головних -
Істинне лише ОДНЕ ПИСАННЯ,
Так говорить саме перше з них.
Друга догма в тому полягає,
Що діла спасіння не дають,
ТІЛЬКИ ВІРА нас одна спасає,
А діла, слідом за нею йдуть.
ТІЛЬКИ БЛАГОДАТТЮ ми спасіння
можемо отримати - бо це,
Божа милість, що заради Сина,
Задарма усім дає Отець.
А ХРИСТОС ОДИН наш посередник,
Що стоїть між Богом і людьми,
Папу ж, Діву, чи святих в веретах,
Люди хибно вибрали самі.
ТІЛЬКИ БОГУ СЛАВА нехай лине -
Так говорить п’ятий постулат,
Бо хто інший, ще віддав би сина,
За спасіння наше, грішний брат.
І коли зовуть нас протестанти,
Це мені нагадує про те,
Що нам треба грішний світ долати,
Оголошувати злу протест.
Не лише спасати самих сЕбе,
Благо - Правда вже відкрита нам,
А вказати людям шлях до Неба,
Словом Божим і своїм життям.