Через відстань, роки,
чую заплаканий голос
сестри - приїзди ти додому,
за тобою сумують сади,
важко на серці бо ти тим
в чужині.
Приїзди ти додому, за тобою
плачуть росою луги і дороги
в жару та холод покриті
слізьми.
Заплакані вікна весною і
в осені калюжі стоять,
чекають зими, а там завірюхи
плачем завиють з труби.
Ми чекаємо тебе додому,
сумує природа, пустує без тебе
оселя, вона памятає тебе
немовлям...
через відстань, роки,
чую заплаканий голос
сестри- приїзди ти додому,
стогнуть ставки, сива верба
похилилась в поклоні -
приїзди моя доню, коси
мені заплети...
дзовонять в душі моїй
дзвони, то поклик святої
землі...
"Благословите женщину"
2016 год