СIЛЬ Землi

          
То було так давно,
Коли сузiр’я гойдали колиску
І плекали дитя,
Звалось Землею.
Тепер ми нею, як зачаровані,
А був Чумацький шлях.
Ним боги йшли —
Несли у Всесвiт Розум,
Що полум’ям палав, мов смолоскип.
Та всупереч собi
І  страшним темним грозам
Те сяяво до людства донесли.
А людство ще навколiшки стояло —
Здригалось вiд жаху.
Шукали боги кращої нагоди
На тiм шляху.
- Той полузвiр, навiщо йому Розум?
Воно не може навiть розмовляти. -
Й пiшли собi.
А людство - немовлято,
Всього лише осяяне тим божим свiтлом,
Враз прозрiло.
Та пiдвелось з колiн
І, взявши посох,
Чумацький Шлях проклало на Землi.