Біла Книга. Жовтий лист. Серпень догорає.
Спека. Груші. Кавуни. Вранці роси рясні.
Не толоче їх ніхто: ні бики, ні коні.
Ностальгія? Ні, навряд. Просто трохи сумно.
Покотився Колобок по стежках незнаних.
Дао, дао, де ти є?
Може в Гімалаях?
Ми з тобою тут давно. Вже й не пам`ятаєм,
як зі щілини світів
випурхнув метелик
сів на квітку
і пішло
на Землі цвітіння.
- Ти впевнений, що коан потрібен для зупинки мерехтіння думок?
- Не зовсім так. Але те судебне мерехтіння таки зупиняється.
- А хіба його не можна зупинити іншим робом?
- Можна. Але так найпростіше.
- Ця видима простота спонукає до пошуків швидкорозчинної нірвани.
- Наприкінці Калі Юги людям не стаче терпіння.
- Згоден. Тому вип'ємо холодного чаю з англійською м'ятою.
Посміхаються. Світло любові розливається містом.
А вночі важкі лілові хмари принесуть довгожданний дощ.
Ринви стугонітимуть від потоків небесної вологи.
Хідники омиють йорданські води.
Христос народиться від удару блискавки
і подарує людям безкоштовну енергію,
але скористаються нею лише одиниці.
Бо більшість знову проспить Кінець Світу
і продовжуватиме жити так,
ніби вони житимуть вічно.
А ми пірнемо в Позачасся
і випірненмо знову
в найкращому зі світів.
.