Душа порепана як пяти
Раба на злиднях посiпа
А пан не клятий та немятий
Жахiття бiльше потерпа
Та й гноблять вже кати несила
Та й свiй свого в розпяття пне
Скорiше б бiлявка пiдкосила
Вона ж нiкого не мине
Але ж гнидота зацарствує
На щастя вiрностi твоє
Вже свинi злиднями керують
Але нiхто вже не встає
А лише пошепки бажає
Щоб краще хай би й не було
Кордону жадностi не мають
Тi що уграли I село
Та всi нам рiднi тi оселi
В яких зявилися у свiт
У цiй ненавистнiй пустелi
На ненажерливий весь свiт...
22 августа 2017 год
Виктор Симоненко