Ось і осінь пожовкла та змокла.
Десь у вирії клин журавлів.
І маестро малює полотна
на ряднині розверстих полів.
Ти прийшла. Ти розкидала листя
позолотою снів навкруги.
Жовтоплинне зіркове намисто...
Ну, а далі... А далі сніги.
Чи мене не згадала ти досі?
А чи, може, я надто грішив?
Це до мене прийшла моя осінь
і вірші залишила в душі.
Другий варіант: "Ти приходиш щоосені, осінь,
і вірші залишаєш в душі".