Я запiзнилася на поiзд щастя

Вера Бондаренко-Михайлова
Я запiзнилася на поїзд щастя.
Проминула зупинку любові.
Я на станції смутку зосталась
Без тепла і без ніжності в слові.
Лиш тепер я помітила осінь -
Скрізь її посірілі картини.
Серце жменьку ще літечка просить.
Нащо щастя мені половина.