http://www.stihi.ru/2017/08/28/4975
Журчит по стокам дождик беспрерывно…
В ночных окошках огоньки дрожат…
А мокрые деревья крепко спят…
Мерцает лишь моя свеча призывно…
И мысленно ответ ей посылаю:
«Не жди. На твой огонь не полечу –
Спалила крылья, больше не хочу -
Покой теперь в молитвах обретаю!»
Заманивали сколько в топь и тину,
Соблазнами мерцая, светляки!
И не надейтесь! Вам же вопреки
Теперь, в Небесной благости, не сгину!
Ошибки в прошлом, и страданья – тоже…
Счастливые минуты август множит!
Оригинал
Серпневий дощик дзюркотить по ринвах...
В нічних віконцях вогники тремтять...
Зволожені дерева міцно сплять...
Моя лиш свічка мерехтить призивно...
І подумки я їй відповідаю:
"Не жди! На твій вогонь не полечу -
В житті пообпалилась досхочу -
Тепер в молитвах спокою жадаю!"
Заманювали скільки в баговиння
Спокусливі, зрадливі світляки!
Не сподівайтесь! Нині - навпаки,
В Небесному моє благоговіння!
Позаду помилки тяжкі, стражденні...
А серпень - то щасливе сьогодення!