Я не знаю, як жити,
Я не знаю, як бути.
Тільки лиш відчуваю
Відчай, біль та і смуток.
Що зі мною тут сталось?
І від чого лишилась
Я одна поміж станцій
"Юність-Сум"; та журилась
Від образ і печалі?
І чому я мовчала,
Не сказавши всіх слів?
І чому мій мотив
Він такий…?
Він сумний, але щирий.
За вікном дощ сумує за тими,
Хто був поряд з близькими,
Але не зробив кроки,
І лишився самотній…
Сон розтанув в хворобі,
І тепер тільки спокій,
Про який він так мріяв…
Закінчились всі муки сьогодні.
Сльози вітер ранковий розвіяв.
30-31.08.2017