Світ не любить, схоже,
Тебе
а я люблю Тебе! Христе!
серце хай мають!!
серце чисте!!
Читають мене?
Через те, що люблю — й знаю! —
через те й не читають...
Воістину: «хліб наш насущний дай
нам сьогодні...»
бо я
нічого не маю
Дай Тебе більше! — любити!!
жити — і жити!!
бо я скучаю!!
Я ж бо в дикій пригоді
в пустелі безводній
Cвіт — захолоджує...
всі мене — відтягають
дірка, що зимна, своїх
ковтає...
Тайно — верстають:
дух наповняють
а я без Тебе не можу!
без Церкви — не можу!
Спаси мене, Сину Божий,
дім мій
від Тебе
цього
чекає!..
дім, що призначив єси, —
Тебе читає
сплю і те бачу (чи чую!):
Ти університет — світовий —
відкриваєш??
тож — любити Тебе
чи — живи як тут знаєш...
Ти мене як кожух вивертаєш! —
серцем став —
серцем суцільним
Ти живий, Ти кохаєш!
бо я йнакше замерз би
замерз повільно...
Всяка дірка ковтає!
Тебе не читають —
це зразу ж стати іншим...
Як я за Тобою скучаю!!
Скучаю!!!
Буває! —
Світло пече
і Вогонь — просяває
якщо в с е літає розмаєм!!!
30.08.2017, трамвай