"Так просто всё и так необычайно !
Нам знаки путеводные даны .
Поэзия - мерцающая тайна ,
Сквозящая из тёмной глубины ."
З.Миркина
Оригінал:
Якась непевна невимовність
Мене притулить до вікна ,
Де ніч із тиші витина
Ніким невидиму коштовність ! -
То вітерець війне байдужий ,
То перешіптування трав
Про те , що дощ осінній вкрав ,
Що холодів бояться дуже ...
А от тополі щось не чути ?
Чомусь зажурена в пітьмі ? -
Лиш гілки тягнуться німі ... -
Невже вимолюють покуту ,
Щоб Осінь не робила спробу
Забрати листяну оздобу ?!
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
Слова тогда нам не нужны,
Когда пред нами несравненность.
Ночь выткала из тишины
Невидимую драгоценность! –
То ветерок повеет ночью,
То перешёптыванье трав
О том, что дождь у них украл,
Что холодов боятся очень…
А тополя сокрыли лица.
Чем опечалены во тьме? –
Их ветки тянутся ко мне…
Неужто просят заступиться,
Чтоб Осень не была бы рада
Забрать листвя'ные наряды?
Аватар из Инета