Останню зірку проковтнув світанок,
Стік перлами росинок у траву,
Загравним переливом впав на ґанок...
Жене день-жайворонок ніч-сову.
Від сонячних метеликів пурхання
Заграє всіма фібрами душа.
В ката'лозі тонів колорування
Знайду'ться відповідні для вірша'.
З захопленням дивлю'ся на природу,
На вишуканий смак її Творця
І відчуваю справжню насолоду
Від Ди'ва...без початку і кінця...
Ліричних почуттів - безмежне море...
Для них, підчас, не вистачає слів.
Поета серце - небо мов просторе,
В нім ці'лий Світ вмістити би хотів.
В вінок барвистий з рими і метафор
По літері вплітається життя...
На згадку свій букет поезій автор
Лишає, щоб не йти у небуття.
06/09/17/