Жнива страху

Николай Трохимчук
Нищать людство одним тільки махом,
Лиш надія ще поки жива.
Всі, хто землю засіював страхом,
Вже чекають на славні жнива.

Що не день - то новини все гірше,
Захопив всю планету бандит.
Під удар щоку я не дам іншу,
Коли вдарять у першу з ланіт.

Дикий згубник із смуглим обличчям
В наші душі закидує страх.
Він нещадно, зухвало нас нищить,
Та до чого тут віра й Аллах?

Замість серця всередині - крига;
В їх душі не настане відлига,
Хоч як ти цього не забажай.
Всі, хто землю підсіював лихом,
Тільки й ждуть на рясний урожай.

Досить виправдань крові й насильства,
Слів про цю "толерантність" свою.
Досить виправдань зла або вбивства,
Досить гріти на грудях змію.

Наче фарби плювок на мольберті,
Криє землю пурпурна маджента -
Кров'ю ґрунт лютий кіллер вкрива.
Всі, хто в землю всадив сім'я смерті,
Вже чатують на щедрі жнива.

6.09., 7.09.2017