На кожне моє «ні» – одвічне твоє «так».
На кожне моє «я» – одвічне твоє «ти».
На кожне моє сумне – твоєї усмішки знак.
На кожну мою вину – одвічне твоє «прости».
І заздрить уже хтось. І каже: «Так не бува».
І хоче уже хтось од завидків вбити клин.
Та знову і знов плече зігріє твоя голова.
Та знову і знову ти – тепліша із двох сторін.
І знову, коли мовчу, шепочеш: «Кохай мене...»
І щойно я зізнаюсь в коханні: «Кохай», знов.
І навіть коли мовчиш, і навіть коли заснеш,
я чую, і уві сні шепочеш: «Кохай... Любов...».