Відгук на: http://prg.stihi.ru/2017/09/13/582
Стікає тужний клекіт до води,
ховається в примарних очеретах,
туману павутиння і тенета
лягли на відображення садиб...
І тільки сонце зборює півсон
ріки, що стала майже слюдяною...
А вітер бачить, що туман накоїв,
здуває простирадло з хат і крон,
і починає хвилювати хміль,
що пасмами звивається і тане,
і на танок запрошує світанок,
щоб разом розігнати ночі цвіль...
Замріяно торкається долонь,
шепоче: "Годі спати, охолонь!"
14.09.17