Я чомусь стаю нетерплячою

Вера Бондаренко-Михайлова
Я чомусь стаю нетерплячою.
І бентежні снуються думки.
Все тримаю руками тремтячими
Навіть рими не втраплять в рядки.
Думи котить хвиля нестримная,
Що не стрітися більше нам.
Захисти мене ,звесели мене,
Засвіти біля тебе - отам
Де пелюстки квіток ще розпукані,
Де зелена ясниться трава,
Де зітхає вербичка над озером,
Де була колись літня пора.
Знаю ти вже втомився сьогодні.
Завтра ранок тобі засвічу.
Не турбуйся, соколику ясний,
Я за сумом услід не лечу.