https://www.youtube.com/watch?v=de7y9DC8d2I
Стукіт і скрегіт.. колеса, вагони..
Проносяться повз (нас) роз'їзди, перони,
І я їхав, було, в цей край синяви,
де топи болота й пітьма мошкари.
Тяглися на схід ешелони з людьми,
По волі людей,що в руці Сатани...
І слово..від чого тремтіли уста-
Система, що звалася словом - "ГУЛАГ".
В соавторстве с Эллой Эмих.
Второй вариант от Павла Миронченко:
Стукіт и скрегіт колес, наче мара,
Повз полустанки, ліси і поля.
Їхали люди, як вівців отара,
Серед яких був маленький і я.
Наче худобу везли ешелони,
В край мошкари, і безкрайніх болот.
І охоронці, блакiтнi погони,
рука цего мiра, тiм часом - оплот.
- За що?- питають до Бога сердешні.
Гріх то великий із ЛЮдьми отак!
Це Сатана готував нам прийдешне,
Назва "країни" отої ГУЛАГ.