Знову українське.
Тихий вечір.
У тихий вечір на дворі,
Коли зайшло за обрій сонце,
Раділи вдвох ми тій зорі,
Що зазирнула у віконце.
Світлом вона зв'язала нас,
Немов сказала, що це вічно,
Що Бог все ж є на небесах,
Кохання подарує нам навічно.
Але, не склалося наше життя,
Образу лишень пам'ятаєм,
Почуття плинуть в небуття,
Про своє щастя забуваєм...
19-09-17.