Серпень серпом підрізає сонечку крила.
Вранці – туман…Це цигарку розкурює осінь.
Вчора холодна печаль цілий день моросила,
Жовті монетки вербі, вплітаючи в коси.
Берег ріки вигинає порепану спину,
Він ще в надії зігрітись під сонцем –
Сонце ж у річку пірнуло, наче рибина…
Відпочиває, лежить у ріки на долоньці.
Краплями крові гілка ряхтить калинова,
Дзенькають зорі і падають в кучері сосен.
Грають музики - цикади . Пісня не нова :
« Скоро вже осінь, скоро вже осінь. Вже осінь»…
Август солнцу, как серпом, крылья подрезает.
По утрам туман. Дымит сигаретой осень.
Целый день печалью дождь ивы поливает,
Им монеты золотые он вплетает в косы.
Распрямляет бережок согнутую спину,
Чтоб под солнышком согреть старые откосы.
Солнце с берега нырнуло рыбкою в пучину
И всплывает отдохнуть на ладони плёса.
Кровью красною рябят на ветвях рябины,
Звёзды звонко опадают прямо в кудри сосен.
Песня старая цикад вечерами стынет:
"Скоро осень, скоро осень, вот уже и осень"...