редакция
Я у августа нагостилась
И дары от него взяла…
В декабре чтоб когда постилась,
Вспоминала щепоть тепла!
Есть одна у меня потреба,
Что доводит порой до слёз –
Две краюшки ржаного хлеба,
Шепоток у моих волос…
Облака, высотой в полнеба –
Чередою идут столпы…
Пачка писем – как быль и небыль…
И – столбы вдоль дорог, столбы…
Опечалюсь… притихну, каясь,
Хоть эпоха со мной на «ты»…
Попрошу об одном, мой август:
Дорогие вернуть черты…
----------------------
...Но шесть лет заметает осень
И следы, и черты...листвой.
Сердце даром пощады просит:
Безучастен Судьбы конвой...
Есть надежда на бабье лето,
Но уже каждый нерв иззяб...
Повернулась слегка планета,
Во владенья вступил сентябрь.
Вільний переклад Віри Бондаренко
Я у серпня нагостювалась.
Подарунки від нього взяла.
В грудні добре щоб постувалось -
Вкрала жменьку у літа тепла.
Є одна тільки в мене потреба,
Що доводить мене до сліз –
Дві скориночки житнього хліба
Й шепіт ніжний серед моїх кіс.
Хмари купчаться аж до півнеба,
Чередою біжать стовпи,
І листи…але в них є потреба!..
І стовпи, наче зморшки,стовпи...
Я в печалі притихнувши каюсь –
Хоча й віхи зі мною на ти.
Попрошу я одне, те, чим маюсь:
Риси милого знов віднайти.
------------------------------------
Засипає шість років нас осінь
І сліди, та вже й риси листом,
І дарма серце відгуку просить:
Збайдужів дольовий мій конвой.
Є надія на бабине літо,
Але нерв мій промерзлий наскрізь.
Повернуло потроху планету,
Ось і вересень всівся на віз.
Щиро вдячна автору за допомогу