Рисует на окне мороз
Узор фантазий нереальных,
Как будто в золоте сусальном
Застыли веточки мимоз.
Они пьянят меня теперь,
Когда февраль безумный снова
Флиртует, словом вечным скован,
С метелями который день.
На улице – зима, снега,
А в доме тёплом свет приглушен,
Часы – учтиво о минувшем
И неоплаченных долгах.
А в кружке кофе или чай,
И лист белеет непорочный,
И, словно звуки арфы – строчки,
И утренний звенит трамвай...
Перевод с украинского.
***
Веточка Вишни.
http://stihi.ru/avtor/landish0404
Навздогiн лютому
Малює на вікні мороз
щось фантастичне, нереальне,
і, ніби золото сусальне,
у кришталі гілки мімоз.
Вони такі п’янкі тепер,
коли шалений, впертий лютий
фліртує, словом вічним скутий,
із віхолою кОтрий день.
На вулиці - зима, сніги,
а в домі тепло і затИшно;
годинник, гречно, про колишнє,
як про несплачені борги…
В горнятку кава або чай,
а на столі цнотливий аркуш,
і вірші, ніби звуки арфи,
і вранішній дзвенить трамвай...