ПРО СЕБЕ

Рудов Владимир
Я хотів напитися свободи
Та ковток її сп’янив мене.
Я пустився по життю у броди
Сподівався: все лихе мине.
Не шукав мостів і перелазів,
Йшов, занурившись по шию у життя,
Я комусь поміг, когось образив…
Ще настане час для каяття.
Сили вже не ті, та я прошкую,
Вибираю броди до колін,
І легкий позаду шепіт чую:
Ні, погляньте, це уже на він…