***

Хвилина затишного смутку.
Влаштуюся біля вікна
Замовлю для себе терпкого
Напою, що люблять вуста.

Сьогодні так, як і вчора,
І кількасот днів тому.
Широкий плед, бо на двох він
Насправді - лише на одну.

Та це не біда, бо правда,
Мене дуже холод пройма
Ділитися ним не хочу
Із тим, кого поряд нема.

Я краще візьму у руку
З пахучого зілля настій -
Втоплюся у чорних ліках
Ковтками гамуючи біль.

Мотив сьогодні інакший
Та суть лишилася та ж.
Дощем вистукує небо:
"Я поряд" і "ти не сама".

Мене зігріває ця думка,
І чашка вже майже пуста
Нітрохи я не самотня,
Хоч часто лишаюсь одна.

Зрештою звикла так жити,
Сумуючи біля вікна.
Для мене єдина втіха -
Широкий плед. Чай.
Сама.