Камінням Сваровського сипляться осені сльози
І ки'лим коштовний заплакану землю вкрива...
Мінорні сюіти дощі виграю'ть віртуози...
Природа - в мовчанні німім...не потрібні слова'...
Хмарин каравели по хвилях небесних мандрують,
Невзмозі причалитись і'нколи до берегів,
За обрій на крилах вітрил беззупинно вирують
В стремлінні відвідать таємну обітель богі'в...
Витрухує вітер-бешкетник, неначе з намету,
Те листя останнє, що сховано поміж гілок,
Напро'чуд, танцюють вони па де де із балету,
Але...вже і ча'су помітен сповільнений крок.
Печаль дощова заворожує сонно довкілля...
Розчулюють душу прелюдії з затишних нот...
Життя гомінке припиняється, мов на дозвілля,
І ві'рші осінні падуть листопа'дом в блокнот...
20/09/17/