Моя осінь.
Скупався вечір в зеніті,
Сонце за обрій упало,
Немає де осінь подітись
Хто в тепле загорне покривало...
Хто самотність її розвіє ?
Чи звеселить сумні очі ?
Хто її душу зігріє ?
У холодні морозяні ночі ?
Роздягає вітер тополю ,
Рве листя безбожно з берези,
Кличе її в танець по-полю,
Але вітер той не тверезий...
Коричневим густим покривалом
Шляхи усі жовтень латає,
Мороз уже за перевалом,
На осінь жадано чекає.
Тепло спакувало всі речі
Листопад вже сніжинками віє,
Обіймає осінь за плечі,
Та не милі її обійми.
На дахи холодний падає вечір,
Листопад йде міцною ходою,
Осінь дощиком останнім поплаче,
Осінь хоче бути ще молодою.
Сховалася нічка за зорі,
Місяць колишеться в небі,
То моя зима вже на дворі,
У мої уже стукає двері...
Автор; Н.П.Рубан.