Всё, что я услыхал,
но сказать не умел,
я в тебе отыскал
и в тебе я узрел.
Ты – мелодия красок,
ты – мелодия слов,
ты и мыслей богатство
и родник вечных снов.
Ты – криница в тоске,
что в бескрайний простор
к доброте и красе
направляет мой взор.
Ты подъем для идей,
ты и помощь для сил,
ты и отдых и тень
для натруженных крыл.
Ты – на вечную боль
и лекарство и яд,
цель, что я не обрёл,
будь навеки моя!
- - -
Оригiнал: Богдан Лепкий (1872 - 1941)
Все, що тільки я чув,
Та сказати не вмів,
Я у тобі відчув,
Я у тобі узрів.
Ти — гармонья красок,
Ти — мелодія слів,
Ти — багатство думок,
Джерело вічних снів.
Ти — криниця туги,
Що в безмежний простір
До добра і краси
Пориває мій зір.
Ти — підойма стремлінь,
Ти — підмога для сил,
Відпочинок і тінь
Для знеможених крил.
Ти — на вічний мій біль
І отруя і лік,
Ти — нездійснена ціль,
Будь моєю вовік!
- - -