І зупинився час, і ми, немов німі,
Думками відстані долаємо віднині.
Не на землі, - нам доля лиш у сні
Зірками падати в волошки сині.
У світі іншому все зовсім навпаки…
Хоч кажуть, що занадто я мрійлива.
Думки мої – хмаринки ті легкі,
Та музика, що знов до тебе лине.
Мабуть колись, в майбутньому житті
Земне кохання знову нас поглине.
А в цьому - сонми… сонми почуттів,
І жаль розпростирає нам обійми.
І зупинився час, і ми, немов німі,
Думками відстані долаємо віднині…