Село кохане у степах Херсону
Садочки з вишнями та плескіт Інгульця
Ковилі океан до небосклону
Та небу синьому ні краю,ні кінця.
Назавжди любі спомини дівочі,
Що гріють серце через все життя,
І ті закохані,такі кохані очі,
Яким уже немає вороття.
Ходили в школу,бігали на танці,
Закохувались,хлопців спокушали.
На кожних свадьбах,проводах,гулянці,
Блондин, Вiталька, Горбик нам співали.
У ті часи про втому ми не знали,
Нам завжди легко й весело було,
Ну а коли вже хлопці нудьгували-
То билися(село йшло на село).
А потім,потомившись,побратались,
По чарочці хильнувши "на коня",
Додому,як герої повертались,,
Щоб згадувати подвиги (3 дня).
А ми своїх героїв нахваляли,
Та дмухали,чванливо,на синці,
Та до півночі в клубі танцювали,
Цілуючись на задньому стільці.
Ми друзів там на все життя придбали
Освіту,самостійність,здобували...
І скільки жити на землі я буду-
Калінінськ свій ніколи не забуду!
51 20.05.2011