Не розтопчи душі своєї цвіт,
Коли затисне жадність у лабети,
Коли в тобі умре душа поета,
Коли загарбати захочеш цілий світ.
Не розмарнуй його по манівцях,
Не розтранжир в облудних насолодах:
Нависне пустота ; важка колода,
І сам собі заб'єш у серце цвях.
Не кидай каменя в убогих і калік,
Не забувайся в розкошах-принадах,
А бійся чар улесливої зради –
Потьмариться в її обіймах вік.
Не відрікайся отчого гнізда
І не соромся в мозолях долоні.
Є жменька меду у ропі солоній,
Є вища мудрість у гірких плодах.