Мiй земляк-Юрiй Олексiйович ненко

      
                Важкі довелося долати дороги,
                I лише робота,й робота була,
                Як щира молитва до самого Бога,
                Свята його слава i вiчна хвала.
Не випадково сонце в Україну
приходить iз луганської землi,
Наш край вугiлля,хлiба i металу,
I працьовитими прославився людьми.

I серед них Єненко - лiкар,
уславлений онколог,журналiст,
Вiн i поет,письменник i художник,
Вiн i дiслiдник,вчений,гуманiст.

Хто знав його - нiколи не забудуть :
козацькi вуса , усмiшка сяйна,
з-пiд лiкарського бiлого халата
сорочка-вишиванка вигляда.

Таким його запам'ятали люди,
Завжди вiн був i щирим,i простим,
Вiн був Людиною i Лiкарем вiд Бога,
Служив вiн людям,став для них святим

В однiм ряду ім'я Єненка
Стоiть iз Далем i Грiнченком.
Музей в доцентськiм кабiнетi,
I вiн - y рамцi на портретi...

Нiби живий,неначе зараз скаже,
Що де робити i куди iти.
I що нове в науцi появилось,
I як йому призначення знайти

Вiн так багато працював i мрiяв-
Робити благоустрiй,хоспiс будувати,
Та не дiждав врожаю вiд посiвiв,
Лад усьому доля сама стала давати

Як ,,промiнь добра" не вмирає,
Так пам'ять про нього живе,
Хай як молитву,усяк пам'ятає,
На його подвиг рiвняєм себе.