Горять, горять листочки на деревах
і по-осінньому шумлять,
то ніби закликає матір Єва
серця по-літньому кохать.
А річенька за схилом визирає,
в обійми манить юнака,
пірнає день у ніч за небокраєм,
як синій пломінь маяка.
У небі тихий місяць оживає,
зірки палають золоті,
і під зірчастим щедрим урожаєм
кохання знов на видноті.