Він ніколи не застеляє ліжко увечері. Та і зранку теж. Тому вона відмовляється спати. Їй більш до вподоби розмови та література, яку пише він. Він присвячує свої романи та вірші їй. Вона звісно про це знає. Але не ревнує та навіть не гнівається щодо цього. Він багато палить. Вона іноді. П’є. Вино, яке він робить кожного жовтня для неї. Вона не переймається. Вона складає пазли кожного вечора. Він мовчить та щось пише. Вона сидить навпроти нього. Він…він хтів би сидіти навпроти неї. Тому сидить поруч з якоюсь жінкою, за якимось старим столом, у якійсь обшарпаній кухні. Вже більше десяти років. Усе таки вона палить. Ті вірші, що він складає для неї. У стару шафу. Він обожнює класичну музику та домашніх котів. Вона завжди полюбляє прогулянки. Коли він вмикає бабусин вініловий програвач. Прогулянки у аптеку. За антигістамінами. Вона захоплюється квітами та метеликами. Він завжди купує ромашки. Але їй. Вона звикла. Протирати вологе підвіконня. Він працює у зоопарку. Вона вдома. Тому він ненавидів усіх, хто приходить дивитися на тварин у клітках. Себе в першу чергу. Вона вміє чудово готувати. Тому іноді він збирає рюкзак та зникає на декілька днів. Готувати кімнату до приїзду мами. Він мріє про доньку Алісу. Вона навіть не знає чому. Чому Алісу він називав Керролл. Уночі він завжди мріє та бачить жахливі сни. Мріє про переїзд у інше місто. Бачить сни про смерть. Вона лише бажає новий пазл та дивитись на зображення у вікні. У ньому вже десять років йде одна й та ж програма.
Вони познайомились на весні. Він – молодий та перспективний інженер суднобудування. Вона – економіст з червоним дипломом. Квартира у центрі міста, подарована батьками. Плани на майбутнє – подорожі, банальні бесіди про пташок та космос, хлопчика називає вона, дівчинку він. Пенсія десь у забутому всіма селищі. Маленький будиночок на березі річки. Книги, полуниця та два великих крісла-гойдалки на веранді. Він бігає зранку. Вона спить до обіду. Діти успішні бізнесмени…
Вони познайомились на весні. У зоопарку.