Ясне небо, ясне сонце
Світлий, тихий день-
Заглянув в моє віконце.
Хто б знав, що невдовзі,
Прийде горе на поріг…
-Привіт брате, гостювати?
Мій дім, твій дім.
Знаєш брате-
І завмер так на порозі...
Побачивши не гостинець,
А меч в руках брата.
Потемніли ясні очі,
І сонце зупинилося на мить.
Захвилювався Дніпр широкий
І руки затремтіли вмить.
-Ти з війною прийшов, брате?!
На прадідівській землі?!
Невинною кров’ю братів своїх,
Землю окропляти?!
Ти закони добре знаєш:
Хто з мечем до нас прийшов-
Від нього й загине!
Невинну кров земля приймає,
Тих, хто цінував життя
Хто родину мав, кохав
Хотів жити, а не виживати…
Але так ще не було
Щоб війна віками.
Закінчиться братовбивство
Скінчаться й страждання.
За братів убитих- буде розплата!
Сильних духом - правда буде,
Не тих, хто прийшов воювати
Над якими в шовкових халатах
Кати сидять і керують, пихаті.
А тих, хто народ захищав,
Хто днями й ночами боровся,
Хто правди і миру хотів.
Хто небесною сотнею звався...