Полпуда брынзы и корзина перца.
И серый дождик пляшет в казане...
Коль сложится, что никуда не деться,
С тобой придется помирать тут мне.
Ну углях запечём охапку лука,
Из свежины нашкварим шкварок на обед...
Под тихий шаг зари, вод монотонных звуки
На том песке и мы оставим след.
Здесь станем жить, любить - одни на белом свете,
Под писк мышей летучих на заре;
Тут будем колыбельную петь детям,
Варить им серый дождик в казане.
МИКОЛА \ВІНГРАНОВСЬКИЙ
Півпуда бринзи і корзина перцю,
І сірий дощик скаче в казані...
Як доведеться, то вже й доведеться
З тобою й помирати тут мені.
Напечемо солодкої цибулі,
Із підчеревини нашкваримо шкварок...
Під тихий крок зорі, під води призаснулі
На цей пісок і ми вкладем свій крок.
Ми станемо тут жити та любити,
Під темним летом темних кажанів
Тут будем колисати свої діти
Й варить їм сірий дощик в казані.
1966