Пробач мені цю меланхолію,
Що знову до мене прийшла.
Здається, що я божеволію.
Вже й сірі, від пилу, крила.
Чомусь не літаю, як інколи,
Мов птаха, літала у снах.
Душа покривається інеєм,
Від холоду, в темних ноча'х.
Хоч спокій завжди так цінила я,
Сьогодні мені він чужий.
Я зовсім від нього знесилена,
Хоч вовком у темряві вий.
Пробач, що й хвилинами плачу я,
Бо все ж таки - жінка слабка...
Завжди тебе хочу я бачити
І бути в надійних руках.
В твоїх... Мов тендітна берізонька,
Яку приголублює клен,
Щоб ночі минали - безслізними,
Хоч знаю - цей настрій мине.
Розвіють вітри меланхолію
І знову душа оживе,
Як тільки зустрінусь з тобою я
І ми не розлучимось вже.
01.01.2017