Сколько снов, но где же сны,
то, на что надеялись?
Усмехнется с вышины
звёздочка последняя.
Крик последних птиц затих,
цвет последний вянет,
вскоре на полях пустых
тихо, глухо станет.
Только иногда в тиши
крик совы прорвётся.
Только грустно на душе
память отзовётся.
- - -
СКIЛЬКИ СНIВ!
Оригiнал: Богдан Лепкий (1872 - 1941)
Скільки снів, а де ці сни,
Де ці сподівання?
Всміхається з вишини
Зіронька остання.
І останній мовкне птах,
Квіт останній в’яне,
Незабаром на полях
Тихо й глухо стане.
Тільки іноді в тиші
Десь сова озветься,
Тільки сумно у душі
Спомин відгукнеться.
- - -