Твоє місце сили тут. У твоєму тілі.
Ти мандруєш світами вночі, а воно спить.
Прокидається, коли повертаєшся.
Сюніч так було тричі.
Дивні птахи, люди, місця, які бачиш вперше.
Чужі заміжні жінки, які зваблюють тебе, але не ваблять.
Бруківка волога. Густий туман. Море мовчить.
Штиль. І місто принишкло.
Четвер. Четверта година. Усі сплять.
Хто ти? Де ти? Чому блукаєш?
Кай Густафсон, для чого ще з ночі вийшов у море?
Олив'яні хвилі такі непривітні,
білі баранці шиплять піною,
мартини кричать тоскно.
Острів твоєї мрії за оковидом життя цього.
Береженого береже Одін.
Шторм по курсу.
Вертай додому!
Час золотої флейти, бубона і цимбалів.
Намистиночки срібних звуків
нанизані на нитки мелодій.
Так діє магія
Дій коли час прийшов дії
В бій іди без меча і шолома
Твоя зброя - невидима сила
Незнищенна твоя оборона
Крона дуба в твоїм волоссі
В грудях стовбур його і корінь
Ліс за спиною,
попереду поле.
Гей, воріженьки, де тіла ваші кволі?
Повтікали, лиш смуги ковилами лягли.
Воля?
-Час тобі вже залишити мене.
-Гадаєш, що я готовий?
-Так.
-Числа твого коду сюніч відкрили Браму.
-Тому я відчуваю в собі непоборну силу?
-Так. Вона заповнили всі тіла твої вщерть.
Ти перевершив усіх моїх попередніх учнів.
-Ми ще зустрінемось?
-Ні.
-Я завжди пам'ятатиму тебе, Учителю.
-Ходи з миром.
© Copyright: Валентин Лученко, 2017