http://www.stihi.ru/2017/10/12/4679
«Блажен тот муж, блажен он, верно, в том,
Что не был ни ужом и ни шутом.
Он никогда - ни в праздники, ни в будни,
на сборищах лукавых не пребудет.
И не свернёт вовек на путь измены,
не примет он советов лицемерных.
И совесть для него ценней харчей -
душа его у Бога на плече».
Лина Костенко. Давидовы Псалмы - "Псалом 1"
Смотри, уж листья клёнов падают безвольно,
Коврами яркими на время скрасят долю…
И мыслей рой пусть и расчётливых, но квёлых
Уносит сиротливый ветерок…
Деревья веселы ещё в своих златых нарядах.
И во дворах детей встречать качели рады.
Дом окна закрывает – холодам преграда…
Окольность лишь сонливая дорог
Пугает… и в часах поспешный стук колечек –
Безжалостное время… Этот плен не вечен,
Вот-вот лица коснётся первый снег беспечно…
Но… Господу вручаю Жизнь свою…
Октябрь пусть стылые мгновенья всюду сеет –
Лишь до весны уснут и травы, и деревья…
И снова Солнце, воссиявши, Мир согреет…
Сомненья же предам небытию!
Оригинал
"Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий повік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі -
душа його у Бога на плечі. "
Ліна Костенко. Давидові Псалми - "Псалом 1"
Он бач, вже листя кленів падає поволі -
Яскраві килими нам вистеляє долі ...
І проганя думки ощадливі та кволі
Легенький сиротливий вітерець...
А бані у дерев ще золоті й веселі...
І дітлахів вітають по дворах орелі...
Та зачиняють вікна боязко оселі...
І знов лякає сонний манівець...
В годинника поквапний цокіт коліщаток -
Час-нещадимець міцно затиска лещата...
Ось-ось...і полетить в обличчя сніг хрещатий,
Але вручаю Господу - Життя...
Нехай повсюдно сіє жовтень мертві міти -
Поснуть лиш до весни дерева, трави, квіти...
І викотиться Сонце осяйне над Світом...
А сумніви - спливуть у небуття!
Фото Валентины Агаповой. Октябрь 2017