Села… Села… Хмари й гори.
Небо – голубінь!
Жовто-синії простори,
Млява далечінь.
Небо сяє краєм тихим,
Дніпро лине кручами.
У степу кишить нівроку
Гадами повзучими.
У полях ромашки квітнуть,
Мов дівчачі мрії,
Сонце ніжно-ніжно світить,
Їх голівки гріє.
Села… Села… Хмари й гори.
Небо – голубінь!
Жовто-синії простори,
Млява далечінь.
Ріпаком облито всюди,
Пасіки і липи.
Як дихнеш на повні груди,
Вічно хочеш жити.
Україно! Рідна мати!
Як тебе забути?
Чужиною гріх блукати,
Так не має бути.
Села… Села… Хмари й гори.
Небо – голубінь!
Жовто-синії простори,
Млява далечінь.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2017