Уві сні
Не буває справжніх сліз,
Не буває й справжніх помилок…
Людина
На вигляд вихована бідністю
Вважає, що невдачі –
Це не просто прикра випадковість.
…Витончений плин слів…
Моє місто,
Іноді.
Живе самостійно,
Без ознак присутності людей.
…Рвані хмари,
Що несуться над землею.
Мої очі знову дивляться на неї…
Ти – пальне для моєї душі.
Твоє лице грайливе –
Фліртує зі мною.
Вдень та вночі.
Воно радіє
Знову,
Спостерігаючи за тим,
Як сонячне сяйво лягає на мої повіки.
Маємо бути обережними з тими, кого любимо!
…Голос батька,
Іноді,
Буває смертельно втомленим.
Я бачив його сльози…
Стікаючи до низу –
Пошматовані.
А янголи й досі тут –
З нами.
Діду,
Нехай вони тебе оберігають.
Юність мого тата забута тепер?
Не забута!
Він ще й досі посміхається.
Життя…
Воно здається свічкою,
Що горить з обох сторін.
Кошмари безформно зависають в моїй голові.
…Витончений плин слів…
Ліжечко…
Солоденьке…
Портал в інший вимір,
В інший Всесвіт.
Де ніби я,
Але не я…
Не пояснити чому так.
Уві сні ми гаємо час?
Де ніби все про нас…
Скажи мені, кохана…
Поведи мене своїм шляхом!
До себе в сон…
Ти один із візерунків у малюнку
Мого життя.
І все таки…
Чи гаємо уві сні ми час?
Ні?
…Витончений плин слів…
Ми формуємо тканину історії.
А сон?
Історія ця кому належить?
Хто її створив?
Ніхто.
Уві сні я літав, плекав та ходив.
А що, як сам Бог всі сни ці створив?
Неперевершений збіг подій!
Сон дає можливість обертати мрії на реальність.
Проте реальність ця нереальна…
Інакше зробити ніхто не сміє.
…Недоречність плину стихій…
Я кожний раз відчуваю атласну свіжість твоєї шкіри.
Твій подих…
Твої очі –
Я їм вірю.
Іноді,
Світло робить життя ще більш пустельнішим.
Нехай вас це не зламає.
Шукайте сенс в молитовних словах…
Піснях.
Та вже час спочивати
І мою голову гладить тихий голубий сон.
На добраніч…
(26 января. 2017)