Світанок – тихий, хитрий, сірий кіт:
підкрадеться – не відгадаєш звідки...
І молочко серпанку буде питки,
допоки сонце не побачить світ.
Здається, можна руку простягти
і лоскотати котика за вушком.
А він, світанок-котик, очі мружить
і ластиться, не забува мети,
і ось уже від променів вікно
стає прозорим, чистим від туману...
І тихо йде той хитрий кіт-світанок,
щоб вранці повернутись все одно...