Минають рокИ
Й ми вже старики,
Страждаємо від неуваги
Дитячої нині ватаги.
Аби гроші мав
То би й не страждав
І діти твої були б поруч
І навіть праворуч й ліворуч.
Мільйонів нема,
Самотність сама
На старість тебе полонила,
Нещасним і хворим зробила.
Таке ось життя
Аж до забуття
У більшості наших стареньких,
Як правило ще і бідненьких.
О Боже візьми
Й дітей врозуми,
Батьків хай старих не кидають,
У немочі їх доглядають.
18.10.17.