Ти - сповідь, не написана ніким...
Ти - та, яку ніколи не любили.
Не знали. Не хотіли. Не молили.
Ти - нічия. Прости їм всім, простим...
Ти перший сніг, що закриває бруд,
Лягаючи на землю тихо - тихо...
Ти - та, яка бере на себе лихо,
Й сама собі вершиш незримий суд.
Ти мед гіркий, що тане на вустах,
Але тебе замало, й забагато.
Ти - пісня, воля, глибина і свято.
Ти - та, що йде вперед, долає страх.
Ти - дівчинка, маленька та тонка,
Беззахисна, печальна, безпорадна.
Ти золотий промінчик листопада,
Ти є любов, велика, гомінка.
Ти - вся і все. Існуєш як весна.
Ти - поряд, але завжди так далеко.
Замріяна, як в небесах лелека,
Закохана, сп*яніла без вина.
Але завжди... завжди... завжди... одна...