Что-то очи среди ночи
никак не сомкнутся,
что-то сон прийти не хочет,
лишь думки снуются?
Будто те сиротки малы,
будто те без рода,
что без папы и без мамы
горькую пьют воду.
Не имеют папы, мамы,
ни своего дома,
лишь безлюдными шляхами
ищут, где их доля.
Иль та доля лежит пьяной
за семью горами?
Иль на Купала Ивана
зацветет цветами?
Её ещё ль не сеяли
в поле, на могиле,
иль уж, может, развеяли
ветры буйнокрылы?
Ветры буйны развеяли,
дожди сполоскали,
не мы её посеяли,
не мы и собрали.
- - -
ЧОГОСЬ ОЧI
Оригiнал: Богдан Лепкий (1872 - 1941)
Чогось очі серед ночі
Ніяк не замкнуться,
Чогось сон прийти не хоче,
Лиш думки снуються.
Ніби тії сиротята,
Ніби ті без роду,
Що не мають мами-тата,
Лиш п’ють гірку воду.
Що не мають тата-мами,
Ні власної хати,
Лиш безлюдними шляхами
Йдуть долі шукати.
Чи та доля лежить п’яна
За семи горами?
Чи на Купала Івана
Зацвіте квітками?
Чи її ще не сіяли
В полі на могилі,
Чи, може, вже розвіяли
Вітри буйнокрилі?
Вітри буйні розвіяли,
Дощі сполоскали,
Не ми її посіяли,
Не ми й позбирали.
- - - Вецлар 1918