Забронзовів ти,друже,забронзовів:
З усіх шпарин душі гримаси корчить пиха
Не зчувсь,як гонор-гедзь тебе під'їв
І вкрила вплуталась гординя - лихо!
Забронзовів і серцем і крилом.
Душа-світлиця зовсім спустотіла,
Афами-корона муля над чолом,
А постаріла муза геть запаршивіла.
Невже це ти,мій лицар давніх літ?
Твоя душа сопілкою звучала!
Перевернувся догори ногами світ?
Чи ти "Голандцем" став,"летючим" без причалу?