Не дове'сти правду кулаками,
бо вона у кожного - своя'.
Не прибити думку п"ястуками,
кожен захищає сво'є "я".
Та переконати можна словом,
що іде з сере'дини душі...
Відповідно доброти основам,
до сердець достукатись спіши!
Збуджуючи сплячу підсвідомість,
первісний прокинеться інстинкт...
Людство спонукає на гуртовність
відокремленості лабіринт.
Бо один - не воїн в полі чистім,
самотужки ворог - нездолан.
А разо'м, як бусинки в намисті,
нерозривний створюємо клан.
В ко'го слово, наче зброя, - си'льне,
заклик хай до єдності дає,
щоби відвойовувати спільне,
а не кожен, зокрема', своє'.
Полотно суцільне ми - у спілці,
ткане з неба, сонця і зіро'к...
Будьмо непохитні, українці,
Хай з нас не висмикують нито'к!
Житиме у ві'ршах наше слово
і нестиме правду на вустах!
Але на землі лиш - передмова,
післямова бу'де в Небесах...
16/10/17/