Вже діточки, мов пташки, улетіли
Шукати щастя в іншому краю.
Своє гніздечко звити захотіли –
Я в цьому тебе в юні впізнаю.
З тобою вже живуть батьки старенькі.
Як важко їм – це тільки ти і знаєш
Та хто ніжніше може бути неньки
Й рідніше тата, про якого дбаєш?!
Дай, Боже, Вам здоров’я і наснаги
Та все робити зразу – не спіши,
Щоб не було на серці тої спраги,
Що болем віддається у душі.
Ти перепони зможеш подолати
Булгакови ніде не програють,
Тож я бажаю довго так тримати
І хай завжди легеньким буде путь!