Ти є життя мого загадка,
Моя любов і вшир, і вглиб.
Для іншої ти будеш гадким,–
Плаксивий кошик з старих лип.
Для мене ж – тіло наймиліше:
Сутулість плеч й відсутній зуб...
З новою – знову буде гірше.
Вона – не варта твоїх губ.
Вона не здатна зрозуміти
Душі твоєї стрімкий плин.
Не зможе тілом серце гріти
І нарікатиме, що... син.
Дарунок долі ти відкинув
І душу ти не зрозумів.
Ти сам для себе давно згинув,
Забув все краще, що ти вмів.
Ти задушив любов рукою –
Садист для душ і для сердець.
У правді Божій твердо встою!
І всій брехні прийде кінець.
Ти є один такий на світі,
Та себе ти не оцінив.
Міняв тіла, як верби віття, –
Господь твій крок не осінив.
В житті шукав лиш насолоду
І райський плід життя ти сквасив.
Ти сам зробив свою погоду.
Що ж... вдячна всім, хто час твій скрасив.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2017
22.10.2017
13:00
м. Львів
Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.